ТІЛЬКИ ВІН

 Хіба вам до баксів ласим                                                     

Зватись козаками?

Не торкайтеся ж Тараса

Брудними руками.

Не ганьбіть і не плямуйте

Імені святого

А навіки позабудьте

Дорогу до нього.

Ні!.. Наввипередки пхнуться

На  Чернечу гору,

Бьють у груди і клянуться,

Відродити скоро.

Україну, повну щастя,

На весь світ помітну,

Щоб здійснилася Тараса

Мрія заповітна.

Коли б щиро, хто б перечив,

Та де ж ваша щиристь?

Вас одні цікавлять речі,

Як би  збагатитись,

Як в  відроженому панстві

Володурювати,

Як народові у рабстві

Всіх вас годувати.

Хіба Тарас про це мріяв,

У тяжкій неволі?

Він злиденним дав надію

На щасливу долю

Він не з панства, він мужицький,

Бідкався в опалі,

Ви ж з номенклатурних списків,

Зухвалі лукаві,

Притулились до Тараса,

Немов ті вампіри,

Кричите нещирі гасла,

Не знаючи міри.

Прикриваєтесь Тарасом

А самі підступно

Вкрали все, що можна вкрасти,

І всі непідсудні.

Та який вас суд осудить

Із імунітетом?

Це на людях б’єте у груди,

Славлячи поета.

Ну і як не уславляти

Пророка Вкраїни –

Не болить вам те, що мати

Вже втратила сина,

Син давно на заробітках

У чужому краї

А до неї тільки зрідка

Гроші висилає.

Гроші - добре, але ж сина

Не замінять гроші,

А без сина мати гине –

Хто ж їй допоможе?

Та що один, як за морем

Синів вже мільйони?

А матусям їхнім в горі

Сліз пекучих грона… 

То тим байдуже, що нині

Лягли при кориті  -

Їм у рідній Україні

Всі шляхи відкриті…

Заповітом б’ють у груди,

Вигукують гасла,

І здається – злились люди

В брудну біомасу.

Що вирує і клокоче,

У піні блювоти,

-Ми з Тарасом бути хочем,

Бо всі патріоти

Стоять купно… патріоти…

Краватки, портфелі…

Цей заводить до болота,

А той до пустелі.

Знов здригається Вкраїна

Від зради і змови –

Стільки років, а до нині

Потерпає  мова.

Хибні рухи, хибні фрази,

Настанови хибні –

Прикриваючись Тарасом

Поширюють злидні.

Женуть людей, мов худобу,

На працю нікчемну,

І до них, мов до худоби,

Ставляться нечемно.

Том в кишенях завжди пусто,

А в серцях образа…

Та оговтуйся вже людство –

І йди за Тарасом.

Тільки він всіх об’єднає

У рідній Вкраїні,

Тільки він єдиний знає,

Як жити нам нині.

8-15.03.1999