КОЛИ ОПИНИШСЯ

Коли опинишся просто неба,

І дах відсутній не захистить

Ані не від крапель дощу,

Ані від кришталиків снігу,

Ані від падіння метеоритів.

Тоді із світом пілступним

Залишишся сам на сам.

   ***,

Коли опинишся на самоті

Чи у в’язниці, чи у пустелі,

Чи в гомінкому юрбищі,

Чужому твоїй душі,

Тоді лиш у себе питай,

Як тобі далі жити.

   ***

Коли опинишся серед думок,

Що тобі допікають

І вдень, і вночі,

Здираючи шкуру

З серця живого,

Розтрощуючи душу

Твою на шматки,

Тоді зголоднілих псів відшукай,

І все їм відразу віддай на с’єдіння.

   ***

А що ж я робитиму далі,

Як стануться ці лихоліття?

Та зовсім нічого,

А просто житиму,

Від народження

І до смерті.

Просто неба,

На самоті,

Серед думок,

Пекельних і невідступних,

Як і всі інші живуть,

У білому світі.

Червень 2013