Невблаганно йде час епохальних вітрів… Десь чекають на нас перехрестя світів. ( Чумак Катерина)
***** Епохальні вітри дмуть щосили крізь нас, наші душі - в надрив, наші вади - баласт. Гріх людської пихи душу тягне до дна, на розпутті шляхів заблукала вона. Люд віками живе між незгоди та скрут, його серце живе їсть ненависті спрут. Голос правди затих вже давно на вустах, розпинають святих на облуди хрестах. І нема каяття за накоєне зло, пошматований стяг долі в'яжем вузлом. Хоч зневіри дощі нас заманюють в вир, на скрижалях душі закарбовано - "вір!" Закарбовано там - "будь Людиною, будь, йди слідами Христа, воскреси власну суть. Зазирни в далечінь, одинока Душе - повертається Син для вселенських прощень!"
БОЛЮЧЕ. АЛЕ КОЛИ НЕ ПЕРЕЙДЕ ...КРІЗЬ КОЖНОГО З НАС... НЕ ДОПЕЧЕ , ЗНЕВІРЕНІ ЛЮДИ БУДУТЬ ТЕРПІТИ І нема каяття за накоєне зло, пошматований стяг долі в'яжем вузлом. Сильно!
Дякую, пане Вікторе! Та це не я, це пані Катерина мене спровокувала на такі думки, їй за це спасибі, бо останнім часом майже нічого путнього не пишеться...
Дякую, Оксанко. Це писалося, як коментар на вірша Катерини Чумак, він вийшов трохи більшим, як звичайний коментар, ось я його й виставила окремим віршем...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
!
