Гілки очистити від зайвих потрясінь…

Гілки очистити від зайвих потрясінь,

в осінній час холодного жовтіння,

так квапився мій сад, здобувши неба синь

і переправивши її в коріння…

Спадають яблука із гілля у росу,

в траву ховаючи зернівки спілі…

Плоди дозрілі бережно перенесу,

і схороню від зимніх заметілей.

Скуштую в холоди полум’я бальзаму, -

всю силу вересневого проміння,

що сонце слало із-під склепіння храму

небесного колінопреклоніння.

В ту мить відчую, тісно з ними зв'язаний, -

в нездолану енергію творіння,

у ланцюгу любові зобов’язання -

спинити хід свого гріхопадіння…  

Навкруг думки висаджую… як яблуні…

Щоб світ відмити, зайве відірвати,

зцілити душі листям продірявленим,