ЗА СВЯТУ МЕТУ

Перебуваючи у рабстві:

Століття довгі шию гнув.

І свій колишній шал бунтарства,

В ярмі і путах призабув?

Розпрямсь, ти ж вільним став, братове,

Том звички рабські всі облиш,

Бери до вжитку рідну мову,

А не пускай її під ніж.

Відроджуй мудрі обереги,

Традиції старі плекай –

Хай не лежать серед полеглих,

А піднімають рідний край.

Не поспішай в чужу столицю –

Вона вже більше не твоя –

Живи із власних пропозицій

І не ганьби своє ім’я.

Не вигинайсь лакеєм, годі

Чекати від Москви порад –

Ти власник у своїй господі,

А не Москви молодший брат.

Готуй, готуй себе до волі,

Гартуй, гартуй воскреслий дух,

Щоб не рабом, а дужим воєм

Постати за святу мету.

Стали, стали гаряче серце,

Щоб не здригнулось в грізну мить,

Вливай в тьмяних очей озерця

Блискучу весняну блакить.

Прийшов твій час всевладним бути -

З колоди шию виривай,

Відкинь набридлих злиднів скрути

І дужим велетнем ставай!

З тобою Матір-Україна,

Не раб ти чийсь, а син її –

Живи у ній, люби єдину,

Не поривайсь в чужі краї!

11.01.2008