Шепотів їй на вушко вітер Він тебе кохає безмежно Кивав головою клен гордовито Вашу зустріч він чекає шалено Трава шовкова колихалась Він зачаровоний тобою Веселка різнобарвами переливалось Ти забрала його волю Вдалині споглядав місяць місяць Адже любов не марна Сонячний промінчик бродив тихо Ви ж пара дуже гарна Гомоніли хмарки вгорі Він пропадає без тебе Мелодією вистукували дощові каплі Ти його сонце і небо Ти його щаслива зірочка І нестримне бажання Тепле лагідне літечко В цілому світі єдине кохання.
Дуже прекрасно розгортаються події , слова ніби нанизуються одне на одного , якийсь підтекст ритму , ніби нема , але внутнішньо запалює далі читати і шукати продовження . Може чогось не вистарчає ...Може праці над словом , а може просто , треба ще чогось ... Але захоплює - сам пошук , сам дотик до слова яке дихає , яке живе ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
