ЛИПНЕВА ЗЛИВА

Ти не сумуй, а краще пригадай,

Як йшли с тобою крізь липневу зливу,

Промоклі до кісток, але щасливі,

Такі ж співучі, як руда вода,

Що з труб іржавих з радістю текла,

Наповнюючи на шляху калюжі,

Примарами, немов загиблі душі,

Блукали блики по поверхнях скла.

Нас не лякали блискавки і грім

Обійми додавали нам безстрашність,

А з неї вибухала безшабашність,

І ширилась веселкою вгорі.

Знов липень невгамовний грозовий,

Знов блискавка зигзагом небо кроїть,

Але тепер хіба це непокоїть?

З роками я похмурий став і злий...

А як там ти серед чужих людей,

Під незнайомим,  неласкавим небом?

Вже не дізнаюсь, том нема потреби

Радіти зливі у липневий день.

18.07.2017