А знаєш, подруго, чоловікам не просто, І можеш в мене купу кинути каміння, Малюєш принца ти під стать собі і зростом… Щоб молодий, багатий був, на жарт з умінням. «Бо чоловік – повинен…», далі все по списках, За нас писали вже у соц. мережах: Троянд букети і романтика в записках, iPhone, до речі, новий є в продажних межах… У двадцять п’ять від них чекають статків! Авто, квартири і де-небудь дім. І не важливі, де взяли завдатків, І чи нажили це трудом своїм. А знаєш, подруго, чоловікам не просто, На сльози – ні, табу в них на печаль, «Не можна» їм багато, що для нас – не гостро, Ні… я захоплююсь, та їх мені не жаль. Ба, навіть терплять хворих істеричок, Що із цікавості залазять в телефон, Прощають так багато наших звичок, А багатьом – огидний, зверхній тон. Я знаю й тих, насправді, дійсно вірних, Та їм в житті не поталанило чомусь, В тупих закохані, підступних і манірних, Бо більшість є таких, не помилюсь. Тому й до шлюбу йти не захотіли, Хай навіть віком біля тридцяти. Насолодились не єдиним тілом, Та щось ніяк «за гранню» не знайти… А знаєш, подруго, чоловікам не просто, Розумним – ще стократ трудніш! Їм мало лиць, краси чи зросту. Як і тобі – ікону дайте, лиш. Є притча про старого чоловіка, Він не одружений, а майже - дев’яносто… «Ви ідеалу не знайшли до віку?» - спитали в нього перед смертю гостро, «Та ні, зустрів, життя шукав, дурію…» «…і що ж вона? Відмовила вам просто?», «Відмовила, та в пам’яті жевріє… …вона шукала того…, що під стать і зростом, щоб молодий, багатий… Тобто, мрію…»
Ты знаешь, подруга, мужчинам не просто. И можешь кидать в меня кучу камней. Ты принца рисуешь высокого роста... Чтоб молод, богат был и всех веселей. "Мужчина - он должен ...", а дальше по списку, За нас написали уже в соц сетях: Букеты из роз с романтичной запиской, iPhone , кстати, новый вот вышел на днях... От них в 25 ждут огромных успехов! Машины , квартиры и где - нибудь дом. И вовсе не важно какие помехи, Cвоим ли он нажил все это трудом. Ты знаешь, подруга, мужчинам не просто. Им плакать нельзя, говорить про печаль. В них много - "нельзя", что нам девушкам - можно. Нет... я в восхищении, мне их не жаль. Они даже терпят больных истеричек, Что шарят в карманах, смотря телефон. Мужчины прощают так много привычек. А многим - совсем отвратительный тон. Я знаю мужчин, по - серьезному верных, Но им почему - то совсем не везло. Влюбляются в глупых, коварных, нелепых. А всё потому, что таких - большинство. Поэтому им не хотелось жениться, Пусть дело уже и идет к тридцати. Телами успели уже насладиться, Но что -то "за гранью" никак не найти... Ты знаешь, подруга, мужчинам не просто, А умным - еще и труднее в сто крат! Им мало лица, красоты или роста. Они, как и ты - идеальных хотят. Есть притча о старом - престаром мужчине, Ему девяносто, а он не женат… «Вы что, не нашли идеал?» - перед смертью спросили, «Нашел идеал, но так долго искал…» «... и что же она? Отказала вам просто?» , «Увы, отказала, была занята…. ….она все искала мужчину…высокого роста, чтоб молод, богат был… Ну, в общем, мечта…»
А знаєш, друже мій, жінкам також не з медом. Ти хоч шпурни у мене кедом, А тільки в будь-якій із нас, Дивись хоч в профіль чи в анфас, А все одно знайдеш недолік, Хоч будь ти принц чи алкоголік.
Друже, хіба ви не знаєте міт про Піґмаліона?! Попрацюйте пилкою, різцем, зубильцем, долітцем, відтак пройдіться шмерґелем, і буде вам щастя!..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
А знаєш, друже мій, жінкам також не з медом. 
