Сьогодні думка промайнула… От закінчилась би війна… В цю мить якби, як сон, минула… Чи усвідомилась ціна?... Що ми до неї цінували?... Заради чого ми жили?... Без неї всього мало мали… Мізерним з нею ожили… Лише з проклятими смертями… І з болем втрат, і каяття… Кохати стали до нестями… Ціну смакуючи життя… Невже вдихнувши запах смерті… В людині тьохкає людське?... А може всі ці круговерті… Нам Бог наслав за щось низьке?... За забуття славетних предків… Чи мо’ за той язичний блуд... Чи за кацапських осередків… Чи то за родичів-приблуд… І от – зруйновані стодолі… Міста – для тисяч сот могил… Гірка розплата злої долі… За чистий, вільний небосхил… Якщо орда зупинить кроки… Чи у серцях мине війна?... Скажіть собі, бо ті уроки… Це надто вартісна ціна…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
1