Я-українець і пишаюсь цим!
За Батьківщину хто б це не гордився?
Бо ж тут, під небом ясно-голубим,
На білий світ колись я появився. Плодюча й щедра вічно ця земля:
Лиснять, мов масло, тучні чорноземи...
Дає вона натхнення і життя,
Щоби творить сонати та поеми. Вона ростила хлопців і дівчат,
Тепло й снагу давала своєчасно:
Злетіло ж стільки з неї соколят,
Щоб світ доповнить добрим та прекрасним. Її топтали чоботом не раз,
Не раз стріляли в серце їй і в тім'я.
Та піднімалась з ран вона й щораз,
В борні своє відстоючи ім'я. Рішучу твердість й міць на все життя
Вона завжди вкорінювала сину-
Обов'язку святого почуття
За тебе є в випробувань годину. Болить моя поранена душа
За честь твою, за славу й негаразди:
Ведуть Вкраїну знову до ярма
Її нові господарі та газди. Вітчизна, мати, друзі і сім'я-
Не відаю святішого я здору!
Та вірю- зрине врода молода
З руїн та згарищ мужнього народу. Хай в згоді всі духовній заживуть,
Хай зацвітут оновлені катрани,
Хай перемоги в дар тобі несуть,
Як плід натхнень, майбутні Магелани! В твою я долю вірю, як в свою.
Люблю тебе, як матір та кохану...
Мов перед совістю, Вкраїною стою,
Найвищу й гідну віддаю їй шану.
| 
у Вас 
0
