Пустоцвіт. В природі йде предвічний лад,
Що ароматом повнить сад.
Цвіте весняна, пишна квітка,
Пелюстка біла, як лебідка.
А що для ока красота,
Аж, терпне, тішиться душа.
Стоїть спокійна, тепла днина
І всім милується людина….
Та ось вітрець, мелькнув разок
І впав додолу, цвіт – листок.
Нам душу, жалем обнімає,
Коли краса та, облітає,
Бо так і наш, дівочий час,
Як красота у цвіту, згас.
Хтось, марить щастям, нудить світом,
А хтось, лишився пустоцвітом.
| 
у Вас 
0
