Чув, на лемківській землі Сидять сумні журавлі І не хочуть відлітати В чужі хати. Вони наші, бо свої. Зродились на цій землі. Ця земля для них, мов мати. Нам це знати.
Над полями чути - кру Не хочемо в чужину. Ми хочемо залишитись Й в себе жити. Вилітати над гору, Над церковцю, над стару... У потічках крильця мити... З нами діти.
Лемку. брате де ти є? Чи лемківське не твоє? Кличуть гори й небо синє: - Відкинь цинізм. Ліс, в нім дідів дуб росте. Дятел в дуб, мов в дзвін товче. Душа твоя в Лемківщині. Вертай нині. 20.11.2011р.
Щиро дякую Вам, Пане Іване. Добра бажаю! З повагою Василь Шляхтич
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
