Вічний двобій
На смертний бій зійшлися за визнання, Титани два : ненависть і кохання Один приречений прекрасний світ любити, А інший лише нищити й ганьбити. Почався бій, застугоніли дико гори, Земля гуділа і ревіло страшно море, Світились іскрами шоломи і кольчуги. Не вперше уже бились і не вдруге... Зітру на порох - ненависть кричала! Кохання лиш терпіло і мовчало. Цей вічний бій ніколи не спинити, Між цих боїв приречені ми жити. Не напророчить - хто з них переможе, Бо їм обом здаватися негоже. Протистояння це триває вже віками, Титанів цих ми звемо почуттями.
Додав: Akademik787 (26.11.2011)
| Автор: © Дужак Андрій
Розміщено на сторінці : Життя... , Дужак Андрій
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1880 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА