Вірш
Коли гірко, й стає ще гірше, Коли горем, мов сніп гориш, - Віршем молишся, віршем віриш, Молиш: «Вірше, хоч ти не ріж… По живому, Не край серденько…» Вірш, що начебто, вже й зачах, Лиш сльозою скропи ріденько, - Розростеться, мов на дрожжах. Спопелить, душу витопче-винищить, Й татарвою гайне за край… Ти, розтоптаний, чи ще віруєш, Що за тими словами – рай? Чи сягнеш його нині, грішний? Чи достатній крил серця змах? Мед гречаний, а чи гірчичний – Злий, їдучий поезій смак? Ти зречешся їх, та, між іншим, Віршем йде ця клятьба-божба, Лиш уважнішим, й ще ніжнішим Ти повернешся до вірша. Й не губами вже, вуст краєчком, Так, неначе, не слово – ніж, Обережно його торкнешся, Серця сповіддю вірш твориш…
Додав: Radij (28.02.2013)
| Автор: © Яръ
Розміщено на сторінці : Для мене поезія - це
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1689 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА