Аптека. Лютневий день. Ще зима не відступила, але сонце освітлює торгову залу аптеки неначе на дворі весна або літо. Над дверима задзвенів дзвіночок, бо до аптечного приміщення увійшла літня жінка, невисокого зросту...
Що раптово приходить, те й раптово зникає, як видіння. Любов жива, вона зачинається і будується в нашому серці клітинка за клітинкою, створюючи той фундамент терпіння, на якому вона стоятиме непохитно, всім життєвим бурям наперекір.
