О.як мені болять мої вірші, Бо в них сльоза і радість і зітхання Гірка печаль,немов полин гірка Й моє єдине і палке кохання, бо в них печаль за тих ,кого немає, Моя душа за ними так страждає! О.як мені болять мої вірші... Бо у віршах краса чарівних квітів, Бо в них безмежне небо голубе Все те,без чого нам не можна жити, Все,що хвилює і радує мене. Бо в них життя і радощі й печалі У них моє минуле й майбуття Все те. що вже було і буде далі Й до чого вже немає вороття. бо в них і біль,і розпач,і любов Від чого в жилах так холоне кров І спалах юності,якої не вернеш, І мука істини,якої не збагнеш. Все,що я вистраждала,що пережила, Чого хотіла,та так і не змогла... Бо в цих віршах усе моє життя І всі мої бурхливі почуття. Яка це мука! банальними словами Оповісти Вам,що коїться між нами Який тяжкий усіх поетів хрест Їм Господом надісланий з небес. у цих віршах всі мої болі і жалі О.як мені болять мої вірші... Для Вас пишу їх ,люди дорогі Й писати буду їх завжди для Вас Допоки не проб'є останній час, Допоки не покине мене Муза І серце буде битись небайдуже Хоч і болять вони мені вночі, Я дарувати буду Вам свох вірші.
| 
у Вас 
0
