Прекрасні дні, даровані нам Богом для життя, минають, падають, зриваються увись. Щодня ми просимо, за злі слова, пробачення у тих, хто болем криє неминуче горе. Ми стоїмо на лавочці хиткій, на шиї мотузок, і пролітають спогади омріяних надій. Останні подихи розтягуємо, як поцілунки, що засвідчують любов. Одні ідуть, а інші навпаки, вертаються, щоб битись за нове й прекрасне. Одні ідуть – втрачають віру, правду і любов. А інші на порозі лунко привітання промовляють. Бо є щось більше, ніж розлита у безвиході червона кров. І більшим є щось за солодке слово – цукор. Одні живуть. А інші проживають кожну мить, як покарання за минулих літ провини. Ми обираємо довільні для життя альтернативи. І при бажанні змінюємо сірі дні на золотом залиті.
Ми обираємо довільні для життя альтернативи... Ми - обираємо? То - метушня... Ще при народженні тасуються зірки: Тут бачення своє, і плани, і мотиви...
Це моя альтернатива. Насправді у Вас вийшов прекрасний верлібр!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком! 
