Безмежні у просторах поривання, сформовані століттями думки. Епоха із епохою - змагання, відкриті на свободі всі замки. Хто прагне тільки правди - дізнається, хто хоче фальші - завжди у брехні. Життя - це цирк? Ні - це нам так здається, життя - це небо, люди - це вогні. Маленькі зіроньки під владою у неба, залишились з собою віч-на-віч. Куди ж насправді їм іти вже треба? Куди іти, підкаже тільки ніч. Ці вогники малюють знов пунктиром, химерні риси, або ідеал. Це - наша доля, і це зветься дивом, а ми - суспільство, ми усі - загал. Безмежні у просторах наші мрії, і невгамовні завжди поривання. Ми прагнем спокою та робим різкі дії, куди веде нас вічне це змагання?
Трудно сказати, куди веде нас змагання з самим собою, та не треба робити необдуманих кроків, бо можна наробити помилок.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
