ні, не слова, а приклади дорослих, суспільства справжній інтерес до доль зробити можуть і тіла, і душі рослі, й навчити молодь, в чому їхня роль. пуста балаканина про велике, прекрасна демагогія чудес молодь не змінює, не сіє ані жито, ні овес... я не писав, що всі -негідні, ну, от, наприклад, хоч би ви- так пишете, мов се'стра рідна, а мова - мов нагідка між трави. отож бо є, що той троянди цвіт не мав би жевріти з камінної дороги, а мав би він буяти на ввесь світ в саду чудесному, знімаючи тривоги. а ружа та росте, чомусь, на каменищі, ми кричимо: "о диво із чудес!" небуло ратаря, щоб цвіт зростить, де слід? і виріс цвіт між асфальтових бід? ну, подивились всі, й пішли всі на обід, а, завтра, пелюстки впадуть додолу- ніхто і не згада троянди долю, яка так рвалася на волу- асфальт скував її життя, та не до того- ми про юначе майбуття. хрести здирали, куполи - додолу: такий був час- молились обабіч, там ангели стояли пліч-о-пліч, а надто-вчені ті не мали й віч. проблема не в хрестах і не в церквах: вони були, і є, і будуть, якщо їх потребують люди, якщо в серцях- і людяність, і страх. Бог дав, Він допоміг щось зрозуміти, але, на жаль, тих звивин ще замало- хтось любить гроші, хтось золото, хтось сало- а от Людини у Христі не люблять- що краще, що добріше- зразу гублять: мовляв, будь хлопче, як усі, бо так заведено у мирі на Русі! багато тих багатих, а чи - мало, то - не важливо, бо важлива єдність і повага, а багатьох то роз'єднала брага, або горілка, або якась "водка"... й куди важливіші є "шмотки"- мені так добре, то й - дарма! у нас єдиності нема. у кого є достатки- той не кращий, але отак-то думає бідняк, а, в кого є маєтки, каже, що бідняк- ледащо, і зневажає вас ні за що, хоча до тих же молиться ікон. багатий - герцог, бідний - лиш слуга, їх не єднає райдуга-дуга. сімейні неполадки - просто від зневаги: від заздрості, від ревнощів, брехні, які настоюються на крутім вині, на твердовірі недовірства й прикидання, але роса холодна гине з рання, і ницість вся стає відома всім, якщо ми брешемо, то правди не просім! колишній "хтось" стає "ніким", бо брязкіт золота закрив і очі й вуха- а, далі - то сім'ї розруха, бо маєш мати, щоби бути "кимсь", а, як не маєш - то ти лише злидар, або недоросток, чи "би’дляк". в кінці-кінців, любов стає туманом, бо, як насправді, то її й нема, і, той, хто мислився, з початку, паном, стає то божевільним, то дурним, бо замок й авто не стоять за ним. а всі науки, віра і моралі оцінюються тільки як число, і не важливо, як гребе весло, важливо- скільки ґрейцарів за нього, хто його знав, хто запитав у кого, хто дав веслу рекомендацію, князь з Кюльна чи сам граф із Лаціо.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
