Я вже, як покинутий собака, Що довго вірою і правдою служив, Сиджу нині під дірявим дахом, Згадую, як життя своє прожив.
Друзів меншає, життя іх обірвалось, А інші... як і я, десь по кутках сидять. Мов не лінились, та чомусь сталось, Що ледве можем в своім краі виживать.
Якісь пішли, і відстань іх забрала, Між нами кілометри і лукавість слів, А інші, що із піднятим забралом, Бездомні, бо ніхто іх прихистить не захотів.
А треті, лиш вдають із себе щирих, А перетворились на вгодованих свиней І рвуть куски братів своіх, обділених, збіднілих, Повні шкурних, здирницьких ідей.....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Я не згоден з вашою політикою, бо кожен би мав право писати, якщо має що. Але, у знак протесту, на вашому сайті мене не буде 1 місяць: нащо вам вірші, переклади, новини, реліґійні нас
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
у Вас 
0