Я вже, як покинутий собака, Що довго вірою і правдою служив, Сиджу нині під дірявим дахом, Згадую, як життя своє прожив.
Друзів меншає, життя іх обірвалось, А інші... як і я, десь по кутках сидять. Мов не лінились, та чомусь сталось, Що ледве можем в своім краі виживать.
Якісь пішли, і відстань іх забрала, Між нами кілометри і лукавість слів, А інші, що із піднятим забралом, Бездомні, бо ніхто іх прихистить не захотів.
А треті, лиш вдають із себе щирих, А перетворились на вгодованих свиней І рвуть куски братів своіх, обділених, збіднілих, Повні шкурних, здирницьких ідей.....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0