СПЛИВАЄ ОСІНЬ Вже й Осінь день за днем спливає, Останні сонячні нам промені кида, Вона, наївна, мабуть ще не помічає, Що вже й на п’яти наступає їй Зима.
Не те тепло навіть в обідню пору, Та лист опалий, як брудне сміття, Не хоче й сонце підніматись вгору, Спішить за обрій, мов моє життя…
Немов пісок з-під пальців ллється, Останній Осені чаруючий момент, Де пізнє навіть почуття спіткнеться, Об хвилі розпачу розбите вщент…
Холодний поцілунок Сонця з Небом, Знов нагадав про запізнілі почуття, Так вік минає, але жалкувать не треба, Хоча, насправді, і не склалося життя…
І моя Осінь стрімко в небуття спливає, Життєву Весну вже мені не зустрічать, Молюся Господу за вік, що вже минає, Що навіть Осені не дав мене зламать..
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1025 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
