ВЖЕ МЧИТЬ ЗИМА Вже десь Зима крадеться крізь ліси, Чи мчить на конях ніжно-білогривих, Щоб сніжним килимом з тендітної краси, Нам днів добавити святкових та щасливих.
Спішить Зима, така окрилено-свята, Тендітно-чиста, мов бокал з кришталю, Допоки аж по вінця не лили в нього вина, Що забруднить гріхом розпусти та печаллю…
Зима несе, мабуть, нам спокій для сердець, Чи почуття нові, такі шалені, хоч й холодні, Нарешті скине смертоносний з нас вінець, Що болем слізно обпікає навіть скроні…
Нам необхідне диво, щоб для зміцнення душі, А почуттям уже, мабуть, доречна й прохолода, В гарячці, в кашлі, в нервах та лихій зневірі всі – Вбиває навіть Землю смертоносна COID-мода…
В Зимову Казку щиро вірить кожен з нас, Що на ведмедях білих десь вона, чи на санчатах, Міцне здоров’я вже везе й спасенний диво-час, Коли нарешті й рідних ми не будемо втрачати…
Вже десь Зима крадеться крізь ліси, Ми їй шляху до нас легкого побажаєм, Збулось щоб все, хто що на свята попросив, Та тільки щастя панувало в ріднім краю!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1007 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
