ТРОЯНДОВИЙ СОН Трояндовий наснився в грудні сон, Містичний ніби, та такий реальний, Звучали навіть серця ритми в унісон, Так наче вальс той був уже останній.
Душа піднялася в трояндах до Небес, Чомусь в рожевих, хоч люблю я жовті, Та навіть страх до невагомості геть щез, Бо й вітер ніжним був неначе в жовтні…
Мене й реально часто манять Небеса, Тому, можливо, що там також маю сина, Якщо тримає ще і полонить земна краса, То у душі вже відростають, мабуть, крила.
То ж в сні так легко у трояндах політать, Не відчуваючи й обов’язків щоденних, Що мрію іноді я вільним птахом стать, Аби піднятись вище клопотів буденних.
Та наші сни, нажаль, це віртуальний світ, Йдуть в небуття, як тільки «відімкнешся», У снах хоч молодість, бо зовсім мало літ, Старієш в мить, як тільки но проснешся.
Трояндовий, чомусь, наснився сон, Мені б дізнатись в чому його сила, Проник навіщо так підступно до вікон, Я ж віщих снів насправді й не просила.
Та жити завжди буду в снах, як на яву, Бо, мабуть, так лиш Бог благословляє, Пророцтв ніяких я на свою душу не беру – Всевишній в Небі справжню долю знає!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 995 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
