Я нині з Господом своїм пройду Його Дорогою Страсною, Хрест свій на плечі покладу, Йдучи за Ним достойною ходою…
Ми кожен день Великий пом’янім, Ісуса болі переживши й Страсті, Омивши свою душу від земних гріхів, Якщо, по Волі Божій, це нам вдасться…
Тиждень Страсний – час щоб піти, Смиренно поряд з Господом Ісусом, Згадавши всі свої помилки та гріхи, Приховані, так часто, мов обрусом…
Не легко справді в повсякденній суєті Залишити усе, щоб йти лише до Бога, Коли душа що мить в пекельному вогні, Та в тернах з болем переплетена дорога…
Думками знову за Учителем пройду, Вклоняючись його священним ранам, Мабуть, життям своїм та мріями грішу, То ж не достойна у молитві стріти ранок…
Можливо, так хотів й велів Господь, Чи інші люди так за мене все рішили, Щоб у Седмицю навіть цю Страсну, Мене до храму справи не пустили…
З дитинства навчена потрібно що і як, На цьому тижні, промовляючи чинити, Хоча в душі моїй молитва й на устах, Але з своїм Хрестом судилося прожити…
Як Хрест, всі навіть звинувачення лихі, Життям своїм нестиму далі я смиренно, Щоб підніматись для очищенні душі, В спокусах спотикаючись щоденно…
Страстям Твоїм я поклоняюся, Христе, Твоє у серці прославляю Воскресіння, Комусь життя моє незрозуміле та пусте – Лиш в Волі Божій сенс мій та спасіння!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
