|
На розхрещенні доль
Пошматованих мрій,
О мій Боже, дозволь
Дочекатись зорі,
Що засяє вогнем,
Воскрешаючим все,
І підійме мене
В піднебесся ясне,
Де не буде журби
І душі шматувань,
Де ненависть юрби
Не розчавить бажань,
Де облудні людці
Вже не матимуть прав,
Де Людина – не ціль
Для забав і розправ,
Де на крилах летять
Мрії-птахи увись,
Де я вільною стать
Зможу вже – не колись...
Доки ж Господа перст
Не вказав у мій бік –
Я нестиму свій хрест
І не зраджу собі!
| 
у Вас 
0
