Я не зведу із тебе очі...

- Присядь навколішки навпроти,             
Закрий очиці, що ти бачиш?                                    
- Та тьму я бачу там собачу,                                  
З закритими очима чорта,                                       
Хіба, прозріючи, побачиш...                                     
- А, може, хто з людей привидивсь,                      
У пам'яті твоїй зринає?                                            
- Та ні, нікого тут немає,                                            
І сам би ти мабуть побридивсь,                       
Що хтось тебе у тьмі тримає...                             
Я промовчав в розчаруванні,                                 
Романтики відкинув ниці,
У майже розпачі, на грані,                                       
Бо закриваючи зіниці,                                              
Вона ввижалась, чарівниця...                                 
Я уявляв, як ми кохали,                                            
Домінікана, Піренеї,
Від щастя крилами махали,                                    
І враз почув, мов грім, від неї:                                
- Ми довго гратимось дурнею?                              
Коротше, женишся чи ні?                                         
Більш невідомості не хочу,
Обридло шаритись мені,                                          
Тільки затям слова пророчі:                                
Я не зведу із тебе очі...     :)