Спогад. І знову ніч,тишина і пустота, Знову так хочеться-обняти,кого нема. Душа болить і серце плаче, Ти молодий - не може бути, в тебе інакше.
Проснешся зранку-переболить, І механізм у грудях,по-іншому буде робить, До того часу коли вона.(Вона-самотність) Прийде до тебе знов,не немовби сам її знайшов.
Із часом привикнеш ти до неї. Вона - вічна подруга,хоча важко тобі з нею, І не раз ,не раз хотів не з нею бути, Відпустити цю самотність,і жити, як «всі люди»
Ну нічого,прийде,ще очікувана мить, Коли серце, по іншому почнеться бить , А душа радіти,переживати щастя, І доля, переверне «коло, цього, нещастя»
І, нарешті, по`явиться нова персона, Також «вона»,тільки з добрим фоном Душі,яка світитиме навколо,і Засвітить серце ,яке не світилося, майже, ніколи.
Сидів старик, писав листа Згадав стару,яка колись була Як янгол-ніжно чарівна Світила серцем і щирою душою, Яку дідуля -пам’ятатиме Допоки голос із душі її, лунатиме. Руслан Artist(Анчаков) 09.12.12. 05.53
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
