Комусь, можливо, я здаюся божевільною. То й що? Я рада! Так добре іноді забутись, стати вільною! Людського стада Дрібна частинка непомітна, нерозпізнана, І раптом – ось вам! – З’явилась Мавка, босонога і розхристана, З рудим волоссям. Яскрава цятка серед сірості й буденності – Духмяним трунком. І мрієш: стане диво це в природній єдності Тобі дарунком… Вальсує Мавка серед парку старовинного З опалим листям, І не спотворити чола її невинного Ніяким вістям. Брудні калюжі з каламуттю розпрощалися І марять небом: Якщо літає та, просочена дощами вся – Землі не треба! Юрба байдужа насувається лавиною. – Що ще за Мавка? Зметуть, розтопчуть, щастя визнають провиною: Чужа – і крапка! Тож краще справді бути трохи божевільною: Дитятком щирим! Кружляти в танці повітрулею свавільною Над містом сірим…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
