ТИ вдарив у дзвони шаленим, нестриманим рухом. Здригнулися хмари – дощем напоїли весну. ВОНА помирала… Прозоро-повітряним духом Літала у квітах, в долоні збирала росу.
Голодні круки затиналися траурним криком, Холодну, німу висоту розбивали крильми. ТИ плакав, і сльози твої виїдали повіки. ВОНА помирала, омита твоїми слізьми.
Судомою м’язів скувало безпомічне тіло, Застигла у жилах в’язка, уповільнена кров. В обіймах агонії дрібно, солодко тремтіла – ВОНА помирала – моя божевільна любов…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
1
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-