Чорнильним сумом перепалить серце ніч,
- В снігах твоїх мовчань втопилось небо.
Трикрапки слів порожніх так болять мені.
Прострілені дірки зірок. Без тебе.
Комусь із нас кортить пограти в нелюбов.
І ждати щастя знов століття болю.
Сльозами рвати тіло після молитов.
Чи битись вперто. Чи зійтись без бою.
Розчинить нас безжально і бездумно час
У веснах тих, де ми в любові квітли,
В гіркій холодній каві днів, думок, образ…
В змілілих душах враз змаліло світла.
Образно, метафорично.Зауваження " і ждати" ліпше було б "чекати".В кінці, на мій погляд вислів "в змілілих душах" не зовсім пасує до теми кохання.Може краще "в самотніх душах", але це моє особисте бачення, право завжди залишається за автором.
Кохання - то є щастя. Але й біль водночас, коли "в снігах твоїх мовчань втопилось небо". Вірш сподобався. Бо коли про кохання пишуть чи з болем, чи з надією, але головне, що душею - як таке може не сподобатись. То треба не мати душі. Або не кохати.
Дякую. Цілком згоден, що про кохання треба писати яскраво, щиро, образно. Воно того варте. Почуття тавровані радістю і болем. Про таке потрібно писати емоційно, з душею. Дуже Вам радий!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
