Як любити того, хто Їжак? Коли серцю моєму найкращий… Настовбурчити «голки» мастак, То «згорнеться в клубок» собі нащось… Часом довго-довго мовчить, І ,здається, за мною не тужить… Коли «голки» обнімеш – болить… І, здається, що зовсім не любить… Мабуть доля для мене така, Щоб кохати його до нестями… Дарували мені Їжака… Та нікому його не віддам я!!! Кожну голочку ніжним теплом Огорну щоби душу не ранив… Їжаком, мабуть, став він давно… Я любов’ю зцілю серця рани… Покохала я дуже його, Подарований мені небом… Хоч і ранить, люблю я його… Мені іншого серцю не треба… Наші душі творять дива… Якщо вірним бути любові… І з’єднають в одне серця два І не стане ні голок ні болю...
Дуже гарний, щирий вірш і все було б добре, якби не збивався ритм в деяких місцях, адже Ви його прочитуєте і не раз, то хіба не чутно де наступаєте на камінчик. Вибачте за критику, але це для Вашого ж блага.
Дякую! Я лише вчусь писати вірші, а тому мабуть я не бачу тих недоліків, які бачать досвідчені! Я пишу вірші душою, а вона мабуть ще не вкурсі всіх правил)))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
