А від цілунків досі млосно, Наївно марю про твій подих, Думки про тебе стоголосно Вві сні втопають в насолодах… Той тихий затишок за вечір, Я мить найменшу пам’ятаю, Бо ти торкала мої плечі, Від тоді в спогадах літаю… Долоня ніжна у долоні, Обійми, наче двох дітей, У довгожданому полоні Двох часом зраджених страстей… Я не забуду аромату, Який вдихав я з почуттями, Так можуть глибоко проймати Лишень вустами…, до нестями…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1464 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
