Я в тобі до краплин розчиняюсь, В невагомості тішуся снами, І чекаючи зустріч, тиняюсь, Бо плекаю ту іскру між нами… Усміхаючись йду на роботу, А у вухах – твоє відголосся, Бо я бачу постійно навпроти Твої очі і губи, волосся… І все важче тебе відпускати, І все легше для тебе творити, Бо твій запах п’янкого мускату Закликає усе повторити… Я в тобі до краплин розчиняюсь, В невагомості тішуся снами, І чекаючи зустріч, тиняюсь, Бо плекаю ту іскру між нами…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1580 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
