Черствіє тіло, а в нім – душа, Палахкотіло, і знов – межа, І били стріли, і від ножа Воно тремтіло, вона – чужа… На грані – віра, збігає час, Терпінню міра сказала «пас», Палітра – сіра, і без окрас, Не грає ліра, немає нас… Зрізаю крила, втираю піт, Штовхаю брилу на серця вхід, Де досі гріло, кладу я лід, Де щось жевріло, - від диму – слід… Збираю кволо любовну суть, Хоч біль по колу думки несуть, Та вже не коле, страхи не ссуть, Черствінь ніколи не розгризуть…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1528 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
