Видивляюсь тебе у безмежності мрій,
За тобою іду, мов на світло зорі,
Проминути боюсь - надто втрати болять,
Потомилась душа від щоденних розп'ять.
Видивляюсь тебе у безмежжі думок,
Хтось незримий, здається, знов зводить курок.
Та нарешті позбулась страхів і вагань,
Йду вперед, зазираючи серцем за грань.
Видивляюсь тебе у безмежності доль,
До душі доторкнутись душею дозволь,
Обійняти крильми, сльози витерти з віч
І прогнати любов'ю самотності ніч.
Видивляюсь тебе... У безмежжі небес,
У ясній далині я вже бачу тебе!
Затремтіла в наближенні щастя душа -
Я стрілою крізь тебе і небо пройшла...
У безмежжі небес, У журбі сьогодення Я шукаю натхнення, Я шукаю тебе. Та знаходжу лиш біль. Щастя, де ти? Нечемно. Невже я нікчема. В душу нащо лиш сіль? Де стріла твоя, Юний Амур в ластовинні? У холодні години осінні Де ти, світла любове моя?
Я знаю, так важко кохання збагнути, Воно для людини – бальзам і отрута. Душа, що кохає, до світу вразлива, Страждає вона, хоч насправді – щаслива. Здається, кохання подібне на вітер: Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться. Ми, наче молитву, шепочем сім літер І прагнем пізнати примарного щастя. Сім літер, що склались у слові “кохання”, Усе, що поснуло в нас, можуть збудити. І навіть людину в хвилини останні Спроможні вони для життя відродити. Кохання – мов крапля роси на світанку, Торкне її сонячний промінь – щезає... Лелійте у серці любов до останку, Бо святості більшої в світі немає!!!
Нвталіє, було б краще, аби ти пояснила читачу, крильми чого хочеш зараз, у вірші, обійняти кохання. Крильми надій, наприклад, а, може, крильми вагань, то вже на твій розсуд...
Перечитав, і, крім одного рядка, сприйняв усі твої слова і увібрав їх у себе, бач, як буває... Гарний вірш, не лукавлю.
Дякую Вам! А щодо крил - то спробуйте пофантазувати трішки, якими крильми можна обіймати своє кохання, а то ж нецікаво, коли в поезії все по поличках розкладено, як в аптеці...
Пречудові вірші, не заперечую, однак, не можу не звернути уваги на деякі огріхи у римуванні "мрій"-"зорі", "небес"-"тебе". Виключно похвали не стимулюють до росту уміння, бажання писати, бажання писати краще і краще. Авторка, на мою думку, просто дещо полінувалась в підборі слів, адже вірші якраз відрізняються від прози тим, що закінчення римуються. Другий і третій стовпці то ідеальні... Однак, в цілому, я переконаний, автор є неабияким митцем. Шикарно пишете. 4.0.
Вдячна Вам, Олександре, за щире намагання зробити мої вірші бездоганними, візьму до уваги Ваші зауваги. Щоправда, хочу сказати, що я за фахом адвокат, почала писати у зрілому віці, ніколи ні у кого не навчалась мистецтву віршування, а пишу душею, навіть не замислюючись над тим, досконала моя рима, чи ні (вибачте вже за правду), спеціально не підшуковую слів, пишу як думаю, дуже стрімко, ледь встигаючи записувати на папері свої почуття (з роками роблю це все рідше і рідше, більшість віршів так і залишаються ненаписаними), я навіть не претендую, аби мене хтось вважав поетом... А якщо кому припаде до серця моя писанина чи хтось знайде у ній розраду для душі чи відповіді на якісь питання - значить і вона має право на існування... Щиро, Н.К.
Наталіє, поради людей слухати потрібно завжди, а ось робити щось своє у літературі треба за велінням серця, а не за чужими порадами, бо будеш, у крайньому разі, віддзеркаленням інших. Читаю нині твори багатьох молодих авторів, і чітко бачу вплив та гніт, саме так, більш маститих їхніх сучасників, вони просто ідуть чужим слідом, думаючи, мабуть, що вони уже обігнали навіть своїх попередників. Це зовсім не так, бо історія підтверджувала це неодноразово. Нехай критики розбирають до останньої букви рядки вірша, але останнє слово завжди залишиться за простими людьми, бо тільки від них залежить оцінка того чи іншого твору. Я тут на твоєму боці, але й Сашко тобі нічого поганого не радить.
Та я нормально сприймаю критику, це завжди стимулює до вдосконалення, принаймі є свідченням того, що людина небайдужа до твоєї творчості... і не треба Сашка захищати, я ж на нього зовсім не нападаю :). Всім привіт!
Видивлялась я тебе, аж очі злипались. І крізь небо голубе стрілою промчалась. У обіймах моїх крил ти б приліг спочити. Бо не маю більше сил без тебе я жити.
Вірш прекрасний, те що я люблю - він емоційний!!! Нехай він написаний на одному диханні, в творчості це необхідно: тут оголені усі почуття, такі, якими вони є!!!
Щиро дякую! Нехай Ваше життя буде схожим на приємну мандрівку на одному подиху!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
:hands: 
