Вірші як діти,
треба намістити
їх у житті
і добру долю дати…
А я їх на війну —
в ідейний бій, в солдати,
і падають, не знаючи вину,
не від кінноти, й куль,
від конформізму…
Дорога — до покращень світу цього — не перемога,
а поезій рани,
і не шампанське пити в їхню честь,
лише настоянку валеріани.
І прийде через сон померлий друг,
і скаже: в тих світах мов золотий є луг,
і віршам твоїм бути в райськім саді.
А я йому: невчасна ця розрада.
Треба Земну сходинку цю пройти
і до останнього вірша і слова воювати,
з недосконалістю
насовість.
Ну а гріш , за поезію -
гріх в гаманці за істину приймати.
Зараз, багато стало поеті, пишуть хто що забажає....Багато віршів є пустими і хворим...Вони в собі нічого суттєвого не мають....У мене теж є такі вірші...Поет , повинен писати про народ, його проблеми, психологічні сторони життя ...... Так, вірші треба на війну......Цікавий вірш ....Хоч верлібр не дуже розумію....
У. народі кажуть:" Бог терпів і нам велів"Цікаво було читати. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
