Не повернути нам літа назад, Так як і в ріку двічі не ввійти не вийшовши на берег із води, як не зустріти двічі зорепад
Не повернути прожиті літа, і на мить їх плин не зупинити. Тече по наших жилах кров свята і нам лиш раз судилося прожити.
Не повернути літа до зими як осені з весною не зустрітись. Зникають нації, держави і світи в безмежнім просторі космічним. Лиш пам*ять болем відгукнеться при згадці долі стертих поколінь та ще, буває, викреше із серця сніп прометеєвих вогнів. Де гасне полум'я, там попелище лягає серед вічності снігів. Де нема життя, там вітер свище та мертве скніє кладовище.
Ріка Життя невпинно мчить Крізь гір хребти, через пустелі, Крізь наші долі невеселі, Попри ясних небес блакить. Така мінлива ця ріка – То гладдю промінь відбиває, То її хвиля з ніг збиває Багатія і бідняка. Тягає сонце гільйотину, До втрат привчаючи людей, Що вже й забули про Едем, Свої лиш множачи провини. Куди йдемо? Коли прилинем На плац небесний до Творця? В ріки Життя нема кінця, Тече крізь час і нас невпинно...
Не треба бути пісимістом, Життя буяє і за містом... Де котять хвилі океани, Життя вирує в них віками, І ми під Божий вічний Глос З небес спускаємось не раз, Вплітаєм квіти до вінця- Ріці Життя нема кінця.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
