|
Говорять навколо, що старість не радість
Що зморшки обличчя - рокІв перелЯк,
«Розкрита це мудрість», якій на завАді
Був
досвід життєвий, незнаний на смак…
Старію, сумую, хоча й не шкодую
Хоча й не
шкодую за це аж ніяк…
Пройшов я багато,
відчулася втома
Та спогад дитинства,
проніс я однак -
Як сіно ми з батьком,
возили додому
Навколо покосів,
червоний цвів мак.
Старію, сумую, хоча й не шкодую
Хоча й не
шкодую за це аж ніяк…
ПозАду лишились
покинуті часом,
Здобуті боями,
мільйони відзнак
Уже не потрібних, а в
пам’яті рясно
В дитинстві зі мною,
цвіте отой мак.
Старію, сумую, хоча й не шкодую
Хоча й не
шкодую за це аж ніяк…
Вертаюсь до батька, в
те поле червоне
В обійми дитинства, як юний
хлопчак
У спогадах літніх та «мудрість»
холоне
І бАйдуже якось, що
буде відтак…
Старію, сумую, хоча й не шкодую
Хоча й не
шкодую за це аж ніяк… 
Цей вірш-пісня надихнула мене написати п. Галина Мороз (Мурашка) своїм віршем - "Обличчя в зморшки одягнулось". Слова написані під мелодію пісні "Старість" із телепередачі "Одна родина" на телеканалі інтер. Вибачте за таку юність автора і вже такі слова...
| 
та
у Вас 
0
.Хай творча ваша доріжка буде багатою 
