Світанок. На захмаренім небі, багрянім Світанкова зійшла вже зоря. По зарошенім травам духмяним, Що здаються, як море, здаля, Прокотилася хвиля туману Й простирадлом лягла на поля.
Скрізь розкидало сонце проміння Золотими снопами з небес. Над маніжками цвіту калини Промайнув молодий вітерець, Поблукавши стежками в долині, Ген, подався кудись навпростець.
Гамірливе прокинулось птаство В верховітті кущів і дерев. Загойдалися верби над шляхом, Мов з прийдешнім вітаючись днем. Збляклий місяць, ще юний, рогатий Покотився за хмари аж ген. Ранок вийшов свій день зустрічати І до праці збирати людей. 27.05.2014.
Дякую Вам, пані Катерино, за коментар та оцінку.ПРирода-матінка зажди надає нам життєвих сил , творчого натхнення.Потрібно нам тільки відноситись до неї з любов*ю, і вона віддасть нам сторицею. Заходьте ще , буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення!
Дякую Вам, пані Наталя, за відгук та коментар. Радий, що Вам сподобалось. Природа надає нам багато позитиву і багато чому навчає. Заходьте ще, буду завжди Вам радий. Творчих Вам успіхів та натхнення!
Дякую Вам, панно Софіє, за такий теплий коментар. Заходьте ще, буду завжди радий. Творчих Вам успіхів та наснаги!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
