Ми опинились в лісі вересневім
Ми опинились в лісі вересневім, Блукали поміж кленів і дубів. А він немов вітав нас і під небом Пожовклим верховіттям шелестів. Осінній ліс - легенда і реальність. Яка в нім глибина і свіжий дух. Ми йшли і, не скажу, що хвилювались, Але чомусь сповільнювали рух. Ми все про несуттєве говорили, Гадали, чи настануть холоди. А віти лиш гойдались упівсили, І падолист притрушував сліди.
Додав: Високий (30.09.2011)
| Автор: © Високий Олександр
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1656 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя