У лісі, в смараґдовім оксамиті,
у прихистку від буднів і суєт,
З хитання сосен і з гойдання віття,
здобуде вітер диво-менует.
А тремоло- з листочка на осиці,
Пасажі й гами- з шелесту трави,
стакатом заяріють блискавиці
Над батіком рясної мурави.
дуби могутні заведуть каноном
Свої басисті теми...Древній міт
Підхопить їх кедровим баритоном
І дві вербиці, і калини рід
Засопранують, і запрагне неба
симфонія і весь пралісів дух.
Ловити звуки в нотний стан не треба,
бо ім потрібен просторовий рух.
У лісі, в прохолоднім фіолеті,
На мить згублюсь від втоми і думок-
І хай мені заграє нa кларнеті
Музика- ясен в ритмі під струмок...
І хай мене наповнять звуки лісу
Енергією з голочок ялин.
Вдихну ефірні дари Туї й Тису-
І я, і ліс, і ми- вже дух єдин!
У лісі, в смараґдовім оксамиті
Розвію легко свій сердечний щем...
І буде пам"ять солодко бриніти
Про той пресвітлий лісовий едем.
| 
та
у Вас 
0
