Пт, 22.11.2024, 00:54
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Голосіївські оповіді


У старенькій хатинці Іванівни панував домашній затишок.  До стін були охайно прикріплені обрамлені полотна з вишитими пейзажами й образами. Всі вони прикрашались рушниками, вишитими гладью, хрестиком або були самоткані. Вони розкривали глибоке, тернисте коріння українського народу. На стільці, трішки згорбившись, сиділа сива бабуся. Навпроти – юний внук гордо розсівся на ліжку. Він любив слухати різні розповіді про давні роки...

«Колись у війну…» – почала розповідь бабуся. В цю мить у синіх очах хлопця зблиснула іскра. Він уважно почав дослухатись до кожного слова літньої жінки. Старенька бабуся не побачила – відчула це. Тому продовжила: «…життя було важке. Це зараз усе ніби є, живи і радуйся, та вже немає здоровя, люди стали іншими, чужими. Ніби все вже мирно, але чогось бракує.». «А як раніше жили, розкажіть, як виганяли фашистів із нашої землі» - з глибоким захопленням промовив Ваня до бабусі. Літня жінка аж зраділа цим словам і продовжила. А парубок уже більше не перебивав і уважно слухав розповідь:

«На люблятинській долині колись жив дідусь з бабусею, дочкою, зятем і внучкою . Коли прийшлала війна, зятя забрали на фронт. Після цього вся побутова чоловіча робота звалилась на широкі, але слабкі плечі діда. Німець наступав швидко, і скоро хутірець опинився під контролем окупантів. На залізничній дорозі через кожний кілометр призначався чатовий. Людей не вистачало, і старого діда примусили охороняти частину кілометра шляху поблизу свого хутірця. Німці боялися заходити в ліс. Тоді це був осередок партизанщини. Часто ми тоді й самі ховалися там від окупантів. Партизани добре знали того діда. Тому, проводивши диверсійні операції по руйнуванні залізничних доріг, одноголосно вирішили підкладати вибухівку під ділянку, що охоронялась тим дідом. 

Після першого підриву – німці вирішили покарати діда, вдаривши по обличчю. В результаті зламали ніс, мовляв, це попередження. Коли зламаний ніс загоївся, старий чатовий пішов до партизанів і попросив більше не підривати на його ділянці залізничну колію. Проте молоді хлопці лише посміхнулись: «Ми воюємо за твоє, батьку, визволення за нашу землю, ти повинен нам допомагати». Через кілька днів партизани знову підірвали залізничну колію на ділянці дідуся. Після цієї другої диверсії ввечері ще довго з хутора доносились крики: «Млеко!, яйко!». Це німці забирали  харчі з дому тої сім'ї. Винісши все, забравши всю живність і, застреливши єдиного собаку, нацисти до напівсмерті побили старого. Десь з тиждень дідусь лежав на ліжку. Бабуся з дочкою не відходили від нього. Партизани самі прийшли його навідати. «Потерпіть, діду, скоро ми переможемо, отоді заживемо» - втішав молодий отаман дідуся. Старий посміхнувся та ледь-ледь промовив: «Мабуть, я не доживу до вашої перемоги». Незабаром після одужання німці знову примусили старого охороняти ділянку залізничної колії. Партизани, дізнавшись про це, знову підклали вибухівку на ту саму ділянку. Ще й підбадьорили діда: «Не хвилюйся, наше діло браве!». А що міг зробити старий, це ж його земляки, це ж той Іван, що допомагав орати поле, Василь, що пас отару, Микола, що колись ходив до його дочки. Невже у них стріляти?!?

Увечері весь хутір палав полум’ям. Сім'ю того діда вивели на вулицю й по черзі розстріляли, всіх розстріляли, навіть бідолашну маленьку внучку не пожаліли. Ніхто з них не намагався втекти, ніхто навіть не скрикнув. Ми тоді були в лісі й бачили все це , бачили й боялись. Партизани теж усе бачили, але не втручались – у них були ІНШі завдання, не пов'язані з долею цієї сімї...»

Після цієї розповіді в юного Івана поставали в уяві картини тих страшних років. Це була дружня українська родина, була! У наш час, мабуть, ніхто вже не здатний на таку самопожертву. Вже світить ясне сонце, вже мирне небо дихає на нашу землю, поля вже забули канонади гармат. Здається, все повернули до останнього міліметра рідної землі. Але втратили ми не землю…




Додав: укран (15.05.2012) | Автор: © укран
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2233 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 21
avatar
1 Davudenko • 22:52, 15.05.2012 [Лінк на твір]
дуже привабливо написано hands 55555
avatar
2 укран • 22:57, 15.05.2012 [Лінк на твір]
Низький уклін вам за підтримку
avatar
3 Abigel • 01:25, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Щемний твір... Що ж, війна - страшне явище, жорстоке, вбивче... Водночас, складне. Тобі, Укране, вдалося передати атмосферу (може, не дуже й з розмахом, але виразно), емоції, вдалося показати глибину людського горя...
avatar
4 укран • 01:31, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Дякую за коментар
Головне не розмах, а зміст. Цим оповіданням я хотів передати війну очима бабусі. Як міг передав...
avatar
5 Abigel • 01:36, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Так, розмах - не головне. Можна зобразити щось не дуже широко, але виразно, гарним показом однієї події чи явища. А можна й масштабно, але поверхнево й прісно... Гадаю, в тебе добре вийшло.
avatar
6 укран • 01:39, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Дякую
avatar
7 Roksa • 16:24, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Укране, дуже люблю цикл Твоїх оповідань " Голсіївські розповіді"- це велика праця!
Через твої оповіданням, ми, читачі, пізнаємо серцевину простого народу- і це дуже добре!!!
Звичайно, що цей твір у плані викладу заслуговує на велику пошану і оцінку, АЛЕ
є ще інша сторона- історична. Я зараз за браком часу не стигну викласти тобі свої роздуми, але намах=гатимусь сьогодні до вечора
завантажити і свої думки щодо цього питання.
Щасти Тобі! Ти просто талантище! yes
avatar
10 укран • 19:52, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Дякую за теплі серцю слова.
Так писати може кожен, адже це не я, це любов до простих сільських людей пише замість мене.
Так, можливо історична сторона буде щось заперечувати, але повторюю, я це не вигадав, я просто розмалював бабусину історію, так саме історію, таку ж незалежну, правдиву, у істинності якої я не сумніваюсь...
Як будете мати час - присилайте Свої роздуми... Можна у ПП
avatar
8 Asedo1949 • 16:26, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Сказати, що гарно, це нічого не сказами. Мені дуже сподобався твір, який може заволодіти серцем читача, визвати страшні спогати того часу, і так легко читатися. Браво!!! Одруківка у четвартому рядочку(або) 55555
avatar
11 укран • 19:55, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Спасибі за коментар
Мені приємно, що вам сподобалось
А опечатку поправив
avatar
Душа радіє ,що молодь (талановита! як ви,Укране) може так образно і
так наближено до реального передати події минулих років,хай серце
дає вам натхнення !За оповідання вам,звісно, 55555 hands hands hands
avatar
12 укран • 19:56, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Дякую
А у мене душа радіє, від того, що у вас радіє...
avatar
13 oduvan4ik • 21:31, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Така сумна історія... smile Прикро,коли "свої" отак підставляють ні в чому не винних людей...Дуже щемливо написано.В страшні часи війни люди гинули не лише від рук ворогів,але й через необачність своїх партизанів та солдатів. 55555 roze
avatar
14 укран • 23:47, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Так, у нашої історії багато трагічних сторінок
Дякую за співпереживання
avatar
15 Roksa • 23:55, 16.05.2012 [Лінк на твір]
Укране, привіт ще раз. Отож пишу обіцяний комент.
Перше: "До стін були охайно прикріплені рамки з вишитими пейзажами й образами. " (На мою думку тут треба сказати не "рамки", бо самі рамки вишитими бути не можуть, можуть бути обрамлені картини, або полотна, або обрамлена вишита робота)
Друге: "Всі вони прикрашались рушниками, вишитими гладью, хрестиком або були самоткані." (Тут також гадаю, що не слід порівнювати техніку гладі, христика із самотканням, адже самоткане - це ПОЛОТНО, а вже на ньому є вишиття із відповідною технікою. Тому, може, краще написати "рушники із домотканого полотна вишиті хрестиком і гладдю"
Третє" трохи дивно, що "партизани" підривали Три рази на одній і тій самій ділянці- де логіка? Питання: А кому підпорядковувалися ваші патизани? Хто брав на себе відповідальність зі проведені операції? Чи то "бульбівці", чи "ковпаківці"? Справа у тім, що війна- війною- там завжди гинули невинні люди. Скільки знаю із розповідей очевидців - літніх людей- переховувати бандерівця в домі - завжди була ризикова справа, але то була справа честі. Прості селяни і городяни переховували не просто партизана, а людину, що охоплює у собі ідею нації, високі поривання народу бути вільним, а такі люди були безцінними для України.
Якби не висока свідомість селян волинських земель і не допомога в організації формування УПА- західної України би не було, як це сталося із Чечнею і кримськими татарами, яких Сталін виселив і повивозив у Сердню Азію. Допомога харчами, переховування, забезпечення криївок для повстанців- це була свята справа!
Було багато і мародерів, провокаційних підрозділів НКВД, які вербували односельчан і проводили ниці операції, негідні людськости і називали себе часто- густо бандерівцями.

У свій час митрополит УГКЦ - Андрей Шептицький, взяв на себе відповідальність, під загрозою власного життя, порятувати тисячі жидівського люду- серед них і рабини, і жінки та діти від німецької окупації.
Розстріляно родину А. Шаптицького служаками НКВД - рідного брата- Климентія Шептицького замордовано в советській тюрмі.
Укране, писати такого плану речі треба і записи від старших людей треба - це цінні матеріали. Але не забувай, що у творі відіграють велику роль розставлені автором акценти. А ти їх розставив дуже конкретно - опвідь потребує багатопланової перевірки щодо історичної достовірности.
avatar
16 укран • 00:10, 17.05.2012 [Лінк на твір]
Дякую за такий обширний коментар.
Над зауваженнями подумаю (рамки не вишиті, а З вишитими, хоча мабуть тут кращим буде ваш варіант, а рушники бувають самоткані, тобто виткані на станку, як доріжки... тому мабуть туи доцільно порівнювати виконані різною технікою рушники, чи не так?
Підрив був саме три рази на одному і тому ж місці, саме через те, що за цю ділянку відповідав той старий... Партизан називали - бульбашами, тобто бульбівці, що виступали під назвою УПА... А не ковпаківці - радянські підрозділи партизан
Все було саме так як я писав, хіба трошки прикрасив слова...
Це була війна, кривава, жорстока і дуже болюча... Я знаю про провокаційні акції НКВД, чув про долю Шептицького. Так це підло, обурливо, важко. Але важко було всім. Я часто розпитував у бабусі про нашу героїчну армію УПА, але нічого героїчного вони про неї там не чули і не бачили. Хоча Я ВІРЮ ЩО УПА ЗДІЙСНИЛО БАГАТО НЕОПИСАНИХ ГЕРОЇЧНИХ ВЧИНКІВ. Бабуся розповідала про тих бульбашів - як воїнів лісу. Німці боялися потикатися у ліси, і під час бомбардувань, обстрілів, набігів ворога, вони з односельцями ховалися саме у лісах. У наших Волинських краях УПА створило у період війни Колківську республіку (травень 43) повністю вигнавши звідти німців - понад дві тисячі квадратних кілометрів.
"Володимир Доманський, колишній учасник юнацької мережі УПА, один із двох іще живих учасників створення Колківської республіки і 15-річний в’язень колимських таборів, характеризує нове формування, що виникло в результаті блискучої перемоги, як «зразок миру і порядку».
— Ми забули тоді, що надворі була Друга світова війна, — згадує 81-річний чоловік. — У Колках встановилася українська влада, виникла управа, очолювана комендантом міста, поліція і СБ. Ми відкрили церкву, початкові школи…" Це була велична подія. Потужний удар із тилу по Тиранічності нацизму, це був вагомий вклад у Перемогу, над одним із тиранів.
Дивно, але про це бабуся мені не розповідала, від неї я часто чув розповіді про "бранських" - бідно вдітих, голодних чоловіків, що виносили із сіл у свої сховки харчі побутові речі та одежу. Часто люди просто жаліли їх, а деякі боялись, адже як-не-як війна і селяни жертвували всім заради того, щоб ще пожити - ось яка була УПА наших земель Ковельщини. А ви кажете факти, історія.. Хоча може я помиляюсь, але тоді ким були Ці люди?. "бранські"? вони повинні були пересікатись із партизанською діяльністю і належати до партизан. Чи краще не відносити їх до бульбашів як солдатів УПА?

А взагалі кожен бачив війну своїми очима і історію писав на свій розсуд... Саме таку війну очима своєї бабусі я і описав...
Можете не вірити, можете перевіряти на помилковість, можете заперечувати історичні факти та акценти, можете називати мене необізнаним телепнем в історії, але прошу - Поважайте слово моєї баби, саме вона розтавила у своїй розповіді оті "акценти". Я лише виклав її розповідь, доповнивши художніми прийомами...
avatar
17 Roksa • 04:02, 17.05.2012 [Лінк на твір]
"Хоча Я ВІРЮ ЩО УПА ЗДІЙСНИЛО БАГАТО НЕОПИСАНИХ ГЕРОЇЧНИХ ВЧИНКІВ" - І що ти говориш, Укране, я вже втомилася писати ідне і теж. Як можна казати, що УПА не здійснили героїчних вчинків? Якщо Тобі про це не розповіли, то це не значить, що так і було...Візьми почитай хоча б Уласа Самчука, Літопис УПА - Петро Мірчук, Юрій Борець, та в кінці-конців почитай Оксану Забужко " Музей загублених секретів", Вятрович - молодий історик, Петро Дужий, Григорій Дем"ян, Я. Грицьков"ян, Петро Левко- це люди, що описали реальні, невидумані історії- читай!!!
А ось мої твори на цю тематику:

http://virchi.pp.net.ua/publ/127-1-0-9162

http://virchi.pp.net.ua/publ/155-1-0-8279

Потім, має бути не бульбаші, а Бульбівці- від Тараса Бульби - партизанського провідника в лісах волині.
Укране, мені складно сказати до кого мали стосунок партизани у творі тобою написанім- скажу так: промахи були у всіх і всюди- єдине- що : промахи антилюдські в УПА не пробачалися. Честь організації була поставлена на високу планку-все , що було здісненого негідного щодо людей- це було здійснено НКВДистами "псевдопартизанами". Незабаром має вийти книга мого діда "Літопис с. Хоросно" в якій він опише як він бачив своїми юними очима війну, як їхній односельчанин завербувався в НКВД і виступав як ватажок УПА в їхному селі, зібрав хлопців, а потім, як уже стало відомо, здавав їх по одному. Існувало багато страшнх і хитрих технологій, аби задурити люд і спотворити перед народом лице ОУН-УПА. Про це все пише Судоплатов у своїх книгах- офіцер високого рангу НКВД, котрий брав участь у знищенні Є. Коновальця, Л. Ребета, С. Бандери.
Зараз ми вільні для обдумувань - думаймо!
avatar
19 укран • 10:05, 17.05.2012 [Лінк на твір]
Я НЕ ПИСАВ ЩО УПА НЕ ЗДІЙСНИЛО ГЕРОЇЧНИХ ВЧИНКІВ
МЕНІ НЕ РОЗПОВІЛИ БО НЕ ЗНАЛИ ПРО ЦЕ ВОНИ, але ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ ЩО Я НЕ ЗНАЮ І НЕ ВІРЮ В ГЕРОЇЗМ УПА.
А БУЛЬБІВЦІ БАБУСІ ВАЖКО ВИМОВИТИ ЯК І БАГАТЬОМ, ТОМУ МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ ЩО БУЛЬБАШІ І БУЛЬБІВЦІ - одне і теж, хоча, можна списати це на інших партизан...
Я БУДУ ДУМАТИ але і Ви думайте...
avatar
кожне слово торкнулося душі і викликало емоції. 5!
ти знаєш, нас історія вчить, вчить, а ми всерівно робимо так само..
прикро.
avatar
20 укран • 10:05, 17.05.2012 [Лінк на твір]
Дякую за коментар, підтримку і співпереживання
avatar
21 укран • 23:35, 19.05.2012 [Лінк на твір]
Да, да...це болюче оповідання. Українська історія вкрита болем її народу.
Будемо надіятися на краще.
Дякую за коментар


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz