Прибігає до мене сусід мій, добрий приятель, другокласник Олексійко. Часто, коли маю час, ведемо ми з ним щирі розмови про життя, про порядки у школі, про родинні стосунки. У вихідні часу у нього аж занадто багато: то багаття палять, гасаючи навколо з вереском і тупотінням, то бігають наввипередки… але серед тижня – все зовсім інакше… Чутно тільки цвірінчання горобців, спурхують з дерев налякані голуби, та походжає по території запеклих перегонів чорне вороння. Так от, дивлюся, що хлопчина, якого я про себе називаю їжачком, аж занадто збуджений, кругле обличчя аж сяє кожною ластовинкою.
Що, щасливцю, трапилося?
Я не тільки щасливий, я ще й радісний!
Ну і яка ж причина?
Сьогодні одержав ду---же хорошу оцінку з мови.
Що ж героїчного ти здійснив?
Прочитав цілого стовпчика з вправи без помилок…
Правда, щось не віриться мені, ану виймай підручника…
І справді першого стовпчика прочитано бездоганно.
Читай далі.
Та я там уже не так знаю, і взагалі, далі я вчора не встиг прочитати…
А як же тебе не спитали хоч слово іще?
Вчителька в кінці першого стовпчика сказала «молодець!», а потім я весь час тягнув руку і підскакував…
З якого дива?!
Та я знаю, що коли підіймаєш руку, то тебе вже більше одного разу не спитають…
Отакої! Роздягайся, будемо виправляти становище!
Ластовинки потьмянішали, але діватися нікуди. Сопе мій «їжачок», гризе граніт науки… і раптом: «Щось я устав!»
Як це ти устав, сидиш, як і раніше сидів?
Та я, кажу, устав!
То, може, ти йдеш кудись, що уже устаєш?
Та ні, я устав!
Невідомо, скільки б тривала наша розмова, якби я непомітно не підсунув йому листочок паперу з написаним словом «втомився». Дивлюся, він почав складати речі і, солодко позіхаючи та лукаво дивлячись на мене, сказав: »А й правда, я, мабуть, втомився…»
Так, ми самі того не помічаючи, як у своїй буденній мові вживаємо багато слів - паразитів, слів іншомовного походження, діалекту, але з не знаю ні однієї області (говорю масштабно, бо із селами розібратись ще важче), де б говорили виключно чистою українською мовою, та й мені здається, у світі та ж проблема.
Щиро дякую за коментар! Так, тільки проблема чистої води постає все окресленіше, а починається вона з чистоти думок і слова... Хоч щось треба робити.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
