Цілісна людина може скласти потомство, - це- закла'д.
Дії, що почали давати результати, можуть живити тіло, або - навпаки (залежить від дії впливу долі- карми).
Свідомість, за природою- єдина.
Погана компанія і молоді жінки не зберігають довго подружжя.
Бути здоровим- це багатство для тих, хто має тіло.
Бути під контролем іншсих- це вид пекла.
Блаженство- це самовідмінна свідомість серця.
Доброчинність поряд із солодкими словами, знання із покорою, сміливість з терпеливістю, багатство із зреченням від нього: цих чотирьох сприятливих речей важко досягнути.
Дорогі, чесні слова не повинні підвести.
Тупими є ті, хто не знає, як промовити ласкаві слова у відповідну мить.
Зваблений тілесною чарівністю жінки, не губи відчуттів; тіло - це лише поєднання плоті, не забувай про це ніколи.
Дружба із добрими людьми дарує щастя.
Дружбу з добрими слід плекати з любов'ю.
Добрі люди непохитні у своєму шляхетному походженні.
Вагомі причини- зброя, якою мають вміти користатися усі.
Граматика, яку ти намагаєшся зазубрити і підкорити, не зможе врятувати тебе перед дверима смерті.
Омана- це те, що руйнує знання.
Передавай дорогоцінні знання серйозному учневі.
Товариш той, хто рятує від гріха.
Життя дороге створінням.
Хтивість - ворог.
Високий рівень самоконтролю- краще, ніж марнування життя і відкидання важликих можливостей.
Не повторення того, що вже вивчено, може бути довгим шляхом від тямущості.
Той, хто себе добре поводить, вважається добрим.
Слід від'єднати зерно власної внутрішньої чистоти від полови тіла. (Аді Шанкара, Атмабодга, 16)[паралель з Біблією!]
Той, хто за природою завжди покірний, має шануватися ученими.
Той, хто не прислухається до доброї поради, слабочуючий.
Той, хто втішається тим, що робить зло, має зав'язані очі.
Той, кого не хвилюють постріли закоханих поглядів жінок, набагато відважніший.
Той, хто каже правду лагідно і покірний, контролює спільність створінь.
Правильні знання, продемонстровані на практиці, є зерном дерева визволення.
Праведність більш корисніша, ніж щось інше.
Те, що дається у відповідну мить, неоціненне.
Абсолют, Сонце Відання, що піднімається у небі серця, трощить темряву невідання, пронизує і усе підтримує, і сяє, і заставляє усе сяяти.
Бог, наділений знанням і дією, є втіленням усіх божеств.
Того, що робить добрі вчинки, хвалять за доброчесність; по цьому його впізнаєте. (Аді Сганкара, Прасноттара Ратна Маліка) [паралель з Біблією!]
Літні люди знають обов'язок і правду.
Великонму брехунові не слід вірити.
Покірні можуть зростати. Марнославні можуть вироджуватися.
Голодним годиться дати у дарунок їжу.
Людина поганої поведінки, як кажуть, є ницою. Звичайно.
Той, хто слухається поради старших і поборов свої відчуття, не скориться малому лихові.
Задоволення і багатства світського життя є ... видовище, що минає. [паралель з Біблією!]
Чудове світло свідомості сяє у серці.
Правильні зусилля освячуються для навчання, доброї медицини і благодійності.
Відданість існує для пошуку власної, дійсної природи.
Самопокладання освітлеює свідомість.
Нема надії стати безсмертними через матеріальні багатства.
Ось, що треба обергати: добре ім'я, віддану дружину і проникливість.
Ті, хто відрікається від найвищої і найчистішої Божої свідомості, живуть даремно, і, хоч вони і людського роду, скидаються на звірів.
Спричинення серцевого болю добрим людям може спричинити занепад у власній сім'ї.
Хто може бути більшим дурнем, аніж людина, що отримала рідкісну людську плоть, та ще й чоловічу плоть, нехтує тим, що досягнути справжнього закінчення цього життя?
Що є мерзенним? Жорстокість.
Що заворожує серця мудрих? Облагороджуюча поезія і пані, яку звуть знанням.
Що є причною величі? Те, що відоме як не прошення послуг.
Що повинні люди надбати? Дорогі знання, багатцтво, витривалість, довір'я і достоїнство.
Що є минущим, як вода на листку лотоса? Молодість, багатство і життя.
Коли є достаток, похвальною є чуйність до інших.
Коли минула молодість, де - хтивість і її гра? Де озеро, коли його води висохли? Де родичі, коли минулися багатства? Коли зрійснилась Істина, де тоді пастка коловорот світу?
Де слід виказувати свою байдужість? До- поганих людей, до жінки іншого, до власності іншого.
Кого любить богиня багатства? Того, хто працьовитий, без млявості і справедливий в поведінці.
Хто - мудрий? Той, хто не був переможений поведінкою жінки.
Відання Недвоїстості Забуте Відання Давніх. Так могли роздумувати і Слов'яни багато сторічь тому.
1. Тільки Всеприсутній Абсолют - реальний; світ- недійсний, і окрема душа живої істоти, наділеної життєвою силою, не відрізняється від Всесильного Абсолюта. 2. Абсолют- само-очевидний, святий віщун. Він не встановлений сторонніми доказами. Неможливо заперечити Абсолюта, бо він- саме єство того, хто його заперечує. 3. Абсолют - не річ, бо він- Невидимість, поза можливістю сягнути його відчуттями чи розумом. Він- не інший. Він- всеповний, безкінечний, незмінний, само-існуючий, що само-насолоджується, що сам уособлює знання і є само-блаженством. Він наділений своєю, йому притаманною формою, є сутністю. Це- сутність відуючого. Це- провидець бачучий, надчутливий, що спить, усе чуючи, мовчазний свідок. Він є завжди суб'єктом, що свідчить. Він ніколи не може стати об'єктом, бо він- поза можливістю бути досягненим звичайними відчуттями. Абсолют- не двоє-істотний, єдиний без якогось другого. Він не має нікого іншого, окрім самого себе. 4. Єство у свідомості і задоволенні складає сутність його власної форми Абсолюта, а не тільки Його проявів. 5. Світ- не ілюзія. Світ- відносно дійсний (звичайне, практичне буття існування), тоді як Абсолют- цілком реальний, верхововний у своєму існуванні. Незмінний Абсолют являється, як змінний світ через накладання не-Самочинників (речей) на Самопричинність ( суб'єкт- Абсолют). Це називається Невіданням. 6. Жива Істота, наділена життєвою силою, чи душа, - тільки відносно реальна. Її особистость триває лиш стільки, бо вона є суб'єктом різних Умовностей, причиною яких є Незнання. Жива, наділена життєвою силою, Істота ототожнжює себе із власними тілом, розумом і відчуттями, коли вона вводиться в оману Незнанням або неосвіченістю. Так само, як булька стає одним з океаном, коли вона тріскається, так само і Жива житєздатна Істота або емпірична Жива, наділена життєвою силою, Істота ототожнжює себе із власними тілом, розумом і відчуттями, коли вона вводиться в оману Незнанням або неосвіченістю. Так само, як булька стає одним з океаном, коли вона тріскається, так само і Жива житєздатна Істота або практична самостійність стає однією з Абсолютом, коли вона отримує знання про Абсолют. Коли знання починається через анулювання Невідання, воно звільняється від своєї особистості і кінечності, і реалізує своє основне єство Існування у Свідомості і Само-Задоволенні. Вона занурюється в океані блаженства. Ріка життя поєднується з океаном існування. Це- Істина. 7. Через те, що коло життя і смерті (або- двоїстість) існує через необізнаність або через Невідання, тільки Відання (Знання) може заставити особу реалізувати свою справжню природу. Поєднання Відданості Дій з Метою Поєднатися з Богом (Карма Йога) , Відданості Особистому Богові (Бгакті Йоґа), Королівське Поєднання Тілесного і Розумового (Раджа Йоґа), і т.д., потрібні лише, щоб очистити особу і допомогти усунути те Невідання (Авід'я). Усі інші стежки завершаються у Віданні. Знання Бога не полягає в освоєнні якогось зовнішнього знання (бо Бог не може бути об'єктом знання), це- просто усунення Невідання або Омани. http://www.sankaracharya.org/ переклад з англійської Івана Петришина
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1343 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас