У неділю зранку в домі Перепелів почалась активна підготовка до святкування дня народження Ірини Вікторівни. Її чоловік Сергій ще з п’ятої години порався у кухні. Його дружину все ще мучила хвороба, тому вона лежала на ліжку, а Сергій виконув всю роботу і за себе і за неї. Першим з днем народження маму вирішив привітати син – Гнатко. Він цілий тиждень розучував віршик, що знайшов у газеті його батько. Крім того вчора з Максимком ходив до верболозу за котиками (для подарунку матері). Отож причепурившись перед дзеркалом Гнатко обережно постукав у двері кімнати, де лежала хвора матір: -Хто там, Сергію ти – промовила трохи хриплово Ірина -Нє, то я – Гнат гордо зайшов у кімнату матері – Я хоцу вам вілсик лосказати, не пелебивайте мине, значить – Гнатко зморщив лоба і почесав потилицю, пригадуючи віршик: Хай вам завжди світить ясне сонце Взимку – гліє вас теплом любов Вдаца буде на васій столонці І плиносить лис добла улов – після цих слів Гнатко замовчав, але мама ту газету вже декілька разів перечитувала, лежачи на ліжку, і тому підказала: -В літню спеку дощик з неба льється -Мамо не перебивайте я знаю, плосто так тлеба, мене тато вцив, соб міз стопциками тлеба лобити паузу, слухайте далі: В літню спеку досцик з неба лєцця Холодить всі, вогняні деньки Доля вам нехай лише смієцця Не вмивають лицко слізоньки. Після цих слів Гнат подарував матері весняні пухнасті котики. Ірина ледь-ледь стримувала сльзи і біль хвороби: -Спасибі синочку, постав їх у вазу. Гнатик слухняно побіг на кухню щоб набрати води. А тим часом Сергій ввійшов до кімнати дружини: -Вибач, я не вчив віршиків, за котиками не бігав і подарунків не купляв, але якби я міг то кинув би всі земні скарби до твоїх ніг, дякую за твою доброту, дякую за розуміння, дякую за підтримку, навіть крізь сльози, дякую що ти є, дякую що терпиш мене, дякую за всі чудові спільно прожиті роки, нехай Господь Бог зцілить твої недуги і щоб більше тебе ніколи не тривожило здоровя… -Спасибі, ти мій найбільший скарб, головне щоб з тобою все було гаразд, а я, раз на те така воля, все витерплю – промовила тремтівшим голосом Ірина, проте більше не могла терпіти і гіркі сльозинки потекли з очей… -Ну чого ти, не плач, прошу – у Сергія також самовільно з щоки скотилась сльза. В цю мить у материнську кімнату з вазою, наповненою водою, ввійшов Гнат. Він не помітив старанно приховані батьками сльози. Проте обличчя матері не могло приховати правди. «А со сталось, ви со плакали, тату хто маму обізав»- сказав хлопчик. «Ні, ні то десь вія загорнулась от і око засльозилось» - посміхнувшись, відповіла Ірина. Гнатик заспокоївся і, поставивши котики у вазу, пішов до друга, що жив навпроти їхнього дому. Тетяна Іванівна – матір Максимка з вуст хлопчиків дізналась про день народження сусідки Ірини і ввечері вирішила привітати подругу. Довго вона роздумувала, що подарувати і вирішила підняти настрій невеличким пакунком із кремом для рук. Точніше це був «крем для омолоджування шкіри і згладжування зморшок». Під вечір Тетяна попрямувала вітати сусідку. Зайшовши у будинок, вона привіталась і, посміхаючись, подарувала свій крем. Ірина своїми мозолистими руками прийняла дарунок і подякувала за увагу. Сергію якось так загірчило на душі. Він подумав, що цей дарунок наче квітка у тернистому вінку. Він бачив, як той тернистий вінок до крові проколював тіло. І той крем був наче кепкуванням… "Ну як тобі подарунок???» - запитав Сергій у дружини після того як Тетяна пішла додому. Ірина нічого не відповіла. Вона лише ніжно усміхнулась...
Хоча, з кремом я трішки не зрозуміла... чому ніби кепкування? Тим більше, що це подруга і вона знає яка хвороба.. І мала намір потішити приємним. А так цікаво)))) 5!
Дякую за увагу і відгук Пишисті спробую зараз виправити Стосовно крему.. Це наче невдалий подарунок. Я писав (у попередніх видалених оповідях), що сімя ця бідна, і навіть на ліки грошеї не завжди вистачає, а цей крем на мозолисті руки хліборобів зовсім не подіє!!! Хоча Ірина була рада і такій увазі.. на відмінно від чоловіка...
Будь ласка Немає за що дякувати Це мені потрібно було від початку все публікувати, а не від середини.. Але тоді прийшлося б чекати наступної зими... Дякую що читаєте і коментуєте
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
Просто я не всі оповідання читала...