не замикай двері, коли я сплю думаєш, цим втримаєш? як не прибуде підмога у вигляді свіжого повітря, то я більш нічого не вигадаю? думаєш? що довго не витримаю і сам на сам із собою збожеволію? чи стану слухняною нерозрізненно- прозорою і зовсім твоєю? не буде так. вибач. я почула у власних долонях що в парку над морем мерзнуть наші сліди сиротливо й коли ти на березі вловиш мій подих (хоч би вічність сидів там) тоді зрозумієш мене
|