Сидить поет. Думками плаче,
Які спливають на папір
Там кує їх поки гарячі
Міркуючи як дикий звір
Читає двічі або й тричі
Те що ще вчора написав
Голосом гордим як на вічі
Коли друзям пошану слав
По темах нуртуючих скаче
Мов партизан по схилах гір
Бачить здорове і боляче
Повірте в нього добрий зір
Весь час в душу увійти хоче
Що в тілі закрита терпить
Вітер брехні до неї скочив
Присів баластом і тяжить
Хоч кругом мир тілесний триває
Голос гримить в серці кипить
Поет на струнах віри грає
Той хто почує вже не спить
І чорний колір на папері
Славить історії стежки
Світ відчиняє правди двері
А там кров сльози молитви
Поет теж пише між рядками
Книжку триваючого життя
Влітає зрілими думками
Там де нас нині ще нема
21.06.2009р.
Ї
| 
та
у Вас 
0
від Ніхто