Так, я живу трошечки іншім світом.
Який він є? Яким він завтра буде?
Що принесе нашім онукам, дітям,
Яким батьки малюють свої блуди?
Я бачу те, чого не бачать очі
Миті в піску на історії пустині.
Ні! Ви не ждіть. Я плакати не хочу.
Сльози не несуть прикрас Україні.
Народ давно відплакав свої болі.
Розлиті сльози вже висохли давно.
На жаль, про них нічо не чути в школі
Де вчитель наш, лиш йому все одно.
Знов буряном стелиться чужа мова.
Заглушує відродження надій.
А вчитель вчить про Леніна, Хрущова...
О ні! Той вчитель діточкам не свій.
Правди судно на тихім океані
Не ловить зір. Не бачить берега.
Ті, яким вірив знов брехнею п’яні,
А інших нині - поки що нема.
Город надій колись побачать діти
Правду відкриє затоптана земля
Щоб сталось так всім нам треба молитись
Завжди до Бога. Ніколи до змія!
15.08.2009р.
| 
та
у Вас 
0
