Дитинство пам’ятаю босоноге, Старенька хата на околиці села. Травою заросла уже дорога, Яка колись, в життя мене вела.
І бачу я стареньку неньку, стомлену від болю, Від розпачі й розлуки із дітьми. Що полетіли в світ, шукати свою долю. В майбутньому, щоб стати справжніми людьми.
А материнське серце спокою не знало, І з страшним болем виривалося з грудей. Настала мить. і матері не стало, Ось так і не побачивши дітей .
Лиш спогад її постаті стрункої І ніжна усмішка лишилась на вустах. Зостануться навіки в памяті малої І вічно будуть жити у її думках
Вітаю Вас, п.Олю, на нашому сайті! Бажаю Вам натхнення, гарних віршів і вдячних читачів! Вірш мені дуже сподобався і хоч є погрішності у формі я все одно ставлю Сподіваюсь, що в подальшому Ви будете удосконалюватись.
Найрідніша і найгарніша поезія завжди присвячувалася мамі...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
Сподіваюсь, що в подальшому Ви будете удосконалюватись.
