Гніву День гряде і Слави,
Лишить од віків заграви,
Цар Давид є свідок правий.
Як же має все тремтіти,
Коли з'явиться відкрито
Той, Хто буде світ судити!
І Сурма ясним, некволим
Звуком над померлих долом
Скличе всіх перед Престолом.
Смерті лячно має стати,
Як твар буде воскресати,
Щоб Судді відповідати.
І розкрито Книгу буде,
В Ній всі правди і облуди,
З Неї ж Суд одержать люди.
Як Господь судити стане,
Все приховане прогляне,
Кару всяке зло дістане.
Як я зможу захиститься
І до кого прихилиться,
Коли й праведний боїться?!
Царю Величі жахної,
Ти спасенним є Стіною:
Пролий милість наді мною!
Пригадай, Ісусе милий, -
Витрачав для мене сили,
Не згуби мене в ці хвилі!
Знемагав, мене шукавши,
Викупив, Хреста зазнавши,
Хай шанують Подвиг завше!
Хоч і маєш Ти карати,
Зволь прощення дарувати
Незадовго до розплати!
Мов злочинець, я ридаю,
Весь провиною палаю,
Прости, Боже! - я благаю.
Розгрішив Ти враз Марію*,
Вволив злодієву мрію,
А мені подав надію.
Молитви мої не сильні,
Але, Боже, будь прихильний,
Від вогню хай стану вільний!
Місце дай мені ягнятка,
А не злого козенятка,
Постав справа, у достатку!
Посоромивши мерзенних
Вироком вогнів страшенних,
Клич мене до лав блаженних!
Плачу, ставши на коліна,
Серце - нібито жарина:
Втішну дай мені кончину!
День той сповнений сльозами,
Як постати має з ями
На Твій Суд людина грішна:
Все ж прости їй, о Всевишній!
Наш Ісусе Лагідний,
Дай їм вічний затишок! Вірте!
* - мається на увазі Марія Маґдалина (яка нібито була блудницею, розгрішеною Ісусом), хоча рядок може стосуватися і Богородиці, Яка, згідно з католицькою доґматикою, була звільнена (absoluta) від перворідного гріха в момент Свого Зачаття (доґмат про Непорочне Зачаття Діви Марії).
Ориґінал:
Dies irae dies illa,
Solvet saeclum in favilla:
Teste David cum Sibylla.
Quantus tremor est futurus,
Quando iudex est venturus,
Cuncta stricte discussurus!
Tuba mirum spargens sonum
Per sepulcra regionum
Coget omnes ante thronum.
Mors stupebit et natura,
Cum resurget creatura,
Iudicanti responsura.
Liber scriptus proferetur,
In quo totum continetur,
Unde mundus iudicetur.
Iudex ergo cum sedebit,
Quidquid latet apparebit:
Nil inultum remanebit.
Quid sum miser tunc dicturus?
Quem patronum rogaturus,
Cum vix iustus sit securus?
Rex tremendae maiestatis,
Qui salvandos salvas gratis:
Salva me, fons pietatis.
Recordare Iesu pie,
Quod sum causa tuae viae:
Ne me perdas illa die.
Quaerens me, sedisti lassus:
Redemisti crucem passus:
Tantus labor non sit cassus.
Iuste iudex ultionis,
Donum fac remissionis,
Ante diem rationis.
Ingemisco, tamquam reus:
Culpa rubet vultus meus:
Supplicanti parce Deus.
Qui Mariam absolvisti,
Et latronem exaudisti,
Mihi quoque spem dedisti.
Preces meae non sunt dignae:
Sed tu bonus fac benigne,
Ne perenni cremer igne.
Inter oves locum praesta,
Et ab haedis me sequestra,
Statuens in parte dextra.
Confutatis maledictis,
Flammis acribus addictis,
Voca me cum benedictis.
Oro supplex et acclinis,
Cor contritum quasi cinis:
Gere curam mei finis.
Lacrimosa dies illa,
Qua resurget ex favilla
Iudicandus homo reus:
Huic ergo parce Deus.
Pie Iesu Domine,
dona eis requiem. Amen.
Ви мене дивуєте. І орудний, і називний відмінки однаково допустимі. Називний відмінок особливо характерний для давньої літератури (а йдеться саме про таку!) та західноукраїнських діялектів. Наприклад, із перекладу Біблії о. Івана Хоменка (Одкр., гл. 1, вірш 5):
Цитата
від Ісуса Христа, що є свідок вірний
2.
Цитата
"Як твар буде воскресати" - надто архаїчно
Ще раз повторюю: йдеться про поезію XIII ст.! Тому архаїзми більш ніж допустимі і навіть бажані! Втім, у мене є ще один варіянт перекладу цієї строфи:
Смерті лячно має стати, Як творіння воскресати Буде, щоб Судді звіт дати.
Але він мені подобається значно менше через enjambement і неприємний збіг "звіт дати".
3.
Цитата
"Не згуби мене в ці хвилі!" - огріх друку
Ні, це не огріх друку, а навмисно вкладена мною двозначність. Можна розуміти як: 1) не згуби мене в ці хвилини; 2) не згуби, не впусти мене в розбурхані хвилі моря Страшного Суду (або ж моря пекельного вогню). Крім того, знов-таки уникається збіг приголосних.
РОЗГРІША́ТИ, аю, аєш і РОЗГРІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРІШИ́ТИ, шу, шиш, док., перех., заст., рідко.Відпускати кому-небудь його гріхи. Великий Пан розуміє, розгрішає гріхи кохання, тривогу перед божевіллям, смертю, муки заздрості, тугу закоханих... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 297); Патріарх завжди розгрішує її і дарує їй проскурки, пляшечки святої води, іконки і хрестики (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 469); — Того, що він [отець Телесницький] робив з дітьми, я не прощу і не розгрішу ніколи (Іван Франко, IV, 1950, 235).
"requiem" - це "спочинок", а не "затишок", може бути "перебування"
А що таке "затишок", по-вашому?!
Цитата
ЗА́ТИ́ШОК, шку, чол. 1. Тихе місце, захищене від вітру, течії і т. ін. Коли надворі вітер виє, ..у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова... (Панас Мирний, I, 1954, 339); Вони пристали до понтона, знайшли затишок, де не вирувала вода(Юрій Яновський, II, 1954, 92); Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (Микола Бажан, Роки, 1957, 285); // Малопомітне, приховане місце; схованка. Тихо навкруги, мертво.. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148). 2. Відсутність звуків, шумів, руху, метушні; тиша. Шумів столітній ліс, ..за його гуком нічого не чутно було навкруги, тілько й затишок — коло пасіки (Панас Мирний, I, 1954, 281); [Мартіан:] Се ж тільки ідоляни уважають, що свято в тім, щоб оргії прилюдні справляти з галасом, а християни і в затишку шанують боже свято (Леся Українка, III, 1952, 279); Юхим лежав і міркував, натомлений ходою та турботами, впивався прохолодними пестощами передвечірнього затишку (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 15). 3. Наявні де-небудь спокій, порядок, зручність. Навмання забрели [моряки] в двір і тепер стояли, зачаровані затишком цієї садиби (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 75); Дерев'яний будинок.. манив домашнім затишком, обіцяв прохолоду і спокій кімнат (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 80). 4. перен. Про стан душевного спокою, тихої втіхи. Кузьма Кузьмич відчував такий затишок, який приходив до нього тільки відразу після великого радісного збудження (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 156); * Образно.Ні, не затишок сірий, не спокій, Не дзеркальна нудна благодать — Нам ще ставить міцніш свої кроки, Нам довіку в житті поспішать (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 147). 5. рідко. Те саме, що затишшя. Артилеристи їздили купатися позмінно в Одесу до лазні, ..коли на фронті випадав сякий-такий затишок (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 122).
gratias tibi maximas Jasminum agit pessimus omnium poeta, tanto pessimus omnium poeta, quanto tu optimus omnium patronus
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
